літературні дослідження

1) літературний

2) літературно освічений

3) епістолярний

* * *

1) літературний

2) літературно освічений

3) несхв. книжний; педантичний; який любить хизуватися ученістю

Потій, Іпатій (1541, с. Рожанка, Холмщина - 1613) - укр. церковний діяч, богослов, письменник-полеміст. Належав до найактивніших творців Берестейської унії. П. вважають перекладачем на укр. мову праці єзуїта Петра Скарги "Оборона синоду Берестейського" (1597). Відомі також 74 проповіді П. У 1605 р. П. віднайшов і опублікував послання Київського Митрополита Мисаїла до Папи Сикста IV з 1476 р. Окрім історичної цінності самого послання, цей друк мав принципове наукове значення, позаяк це була перша публікація джерела з укр. історії, яка започаткувала історичні дослідження як в уніатському, так і в православному середовищах. Літературні твори і проповіді П. наближаються до нового в той час барокового стилю. Основна проблема, яку він порушує, - це злободенні питання його епохи: церковна унія з Римом і її правові та культурно-ідеологічні аспекти.

[br]

Осн. тв.: "Унія альбо Вьіклад преднейших артьїкулов, ку з'єдноченью Греков з костелом Рьімским належаших" (1595), "Антирризис альбо Апологія проти Христофора Філалета" (1599), "Оборона Синоду Флорентійського" (1604), "Гармонія альбо согласіє віри" (1608).

Шевельов, Юрій Володимирович (псевдонім і криптонім - Григорій Шевчук, Юрій Шерех, Sherekh, Sher, Гр. Ш., Ю. Ш.) (1908, Ломжа, Польща) - укр. мовознавець, літературознавець, славіст. Закінчив Педагогічний ін-т професійної освіти у Харкові (1931). Захистив канд. дис. (1939). У 1946 - 1949 рр. - доцент Укр. Вільного ун-ту в Мюнхені, у 1950 - 1952 рр. - лектор укр. і рос. мов у Лундському (Швеція), у 1952 - 1954 рр. - у Гарвардському (США) ун-тах, у 1954 - 1958 рр. - доцент, у 1958 - 1977 рр. - проф. кафедри слов'янської філології Колумбійського ун-ту (Нью-Йорк). Співзасновник і заступник голови "Мистецького українського руху" (1945 - 1949 рр., Мюнхен). У 1959 - 1961 рр., 1981 - 1986 рр. - президент Укр. Вільної академії наук (УВАН), од 1989 р. - почесний президент цієї установи. Засновник об'єднання укр. письменників на еміграції "Слово". Мовознавчі дослідження Ш. "Передісторія слов'янської мови І. сторична фонологія загальнослов'янської мови" (1964) та "Історична фонологія загальнослов'янської мови" (1979, обидві англ. мовою) протистояли ідеологічній залежності радянського мовознавства. Ш. обґрунтував виникнення укр. мови близько VII ст. і завершення її формування приблизно в XVI ст., заперечивши концепції слов'янської прамови та виникнення з неї трьох східнослов'янських мов. Інші праці - з проблем укр. літературної мови, діалектології, соціолінгвістики, історичної морфології, лексикології, лінгвостилістики, антропонімії, історіографії укр. мовознавства (наукової спадщини Павловського, Потебні, Ганцова, Курило, Михальчука). Ш. - автор збірок статей на літературні теми "Не для дітей" (1964), "Друга черга" (1978), "Третя сторожа" (1991), а також великої кількості рецензій, оглядів та полемічних виступів, розпорошених по різних виданнях. Сумарно вони охоплюють всю укр. літературу від давніх часів до сучасності, від Барановича і Шевченка до Хвильового і Стуса; в колі його зацікавлень також театр, малярство, архітектура.

[br]

Осн. тв.: "Пороги і Запоріжжя". У 3 т. (1998).